Відкрити меню

Розгляд справ про адміністративне правопорушення згідно з КУПАП


Стисло по темі адміністративного правопорушення згідно з КУПАП

Стаття актуальна на 2020 рік

Важливим механізмом захисту громадського правопорядку є юридична відповідальність. При цьому більшість людей стикається з адміністративною відповідальністю майже не кожного дня.

Наприклад, всі ми знаємо та не раз чули про те, що проїзд без квитка в громадському місці – це порушення. Але не всі знають, чим відрізняються адміністративне правопорушення від злочину та чим адміністративна відповідальність згідно з КУпАП відрізняється від кримінальної відповідальності за КК України.

Не всі знають, які органи уповноважені складати протоколи про скоєння адміністративного правопорушення та які пункти там повинні бути. Про це все наша стаття.

Адміністративна відповідальність: поняття, підстави

В чинному законодавстві ніде не вказано, що таке адміністративна відповідальність. Ми не будемо вдаватися до міркувань, а спробуємо пояснити все простими словами.

Адміністративна відповідальність – це вид юридичної відповідальності, який полягає у застосуванні уповноваженим органом адміністративного стягнення (покарання) до особи, яка скоїла адміністративне правопорушення.

Оскільки адміністративна відповідальність є складовою частиною юридичної відповідальності, то їй властиві ті ж ознаки, які має будь-який інший вид відповідальності: чи то кримінальна або, наприклад, дисциплінарна. А саме:

  • це механізм охорони громадського порядку;
  • регулюється на законодавчому рівні;
  • полягає у застосуванні покарань за певні порушення;
  • притягнення до адміністративної відповідальності обумовлює негативні наслідки та обмеження для порушника
  • характеризується осудом з боку, як держави, так і суспільства.

Для чого потрібна адміністративна відповідальність та яке її значення у суспільстві, можна визначити за її основними функціями:

  1. Каральна. Її сутність полягає в тому, що за скоєння будь-якого порушення рано чи пізно застосовується покарання (відповідальність).
  2. Виховна. Її сутність полягає в тому, що застосування покарання (відповідальності) до правопорушника повинно виховати в ньому правову свідомість та розуміння того, що правопорядок – важливіше за все.
  3. Превентивна. Її сутність полягає в тому, щоб порушник зрозумів, що така поведінка викликає осуд суспільства та держави та що так себе поводити не можна. Але ця функція не обмежується дією лише на порушника, вона поширюється на все суспільство, оскільки покарання винного допомагає запобігати скоєнню злочинів громадянами, схильними до протиправних вчинків.
  4. Компенсаційна. Її сутність полягає у відновленні майнового становища суб’єктів права, порушеного в результаті скоєного правопорушення.
  5. Регулятивна. Її сутність полягає у встановленні та застосуванні покарань, а також проведенні межі між тим, що є порушенням, а що – законним діянням, спрямованим на регулювання суспільних відносин в конкретній сфері.
  6. Охоронна. Її сутність полягає у встановленні та застосуванні покарань за скоєні порушення, що сприяє підтриманню та охороні громадського порядку.

Але, як і будь-який вид відповідальності, адміністративна відповідальність має свої характерні особливості, за якими її можна вирізнити:

  • заходи адміністративної відповідальності застосовуються відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X (далі ‒ КУпАП);
  • не тягне за собою судимості;
  • призначається тільки за адміністративні проступки;
  • до винних застосовується адміністративне стягнення;
  • право притягати до адміністративної відповідальності належить державним органам та їх посадовим особам;
  • існує особливий порядок притягнення до відповідальності.

Таким чином, як ми вже вказували, будь-який вид відповідальності настає тільки тоді, коли є підстава, тобто є певне порушення. При цьому в теорії виділяють такі види підстав адміністративної відповідальності, які повинні застосовуватися у сукупності :

  • фактична підстава адміністративної відповідальності – адміністративне правопорушення;
  • юридична підстава адміністративної відповідальності (наявність у цьому діянні юридичного складу правопорушення);
  • процесуальна підстава адміністративної відповідальності (наявність процесуальних норм, що забезпечують притягнення винної особи до адміністративної відповідальності).

Адміністративне правопорушення та його склад

Так, ми вже встановили, що адміністративне правопорушення (його скоєння) є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно з КУпАП, адміністративне правопорушення – це протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на суспільний порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління та за яке законом передбачена адміністративна відповідальність (ст. 9 КУпАП).

Тобто, для того, щоб діяння було адміністративно караним, потрібно встановити так званий «юридичний склад» адміністративного правопорушення, куди входять:

  1. об’єкт;
  2. об’єктивна сторона;
  3. суб’єкт;
  4. суб’єктивна сторона.

Відсутність хоча б одного з цих елементів говорить про те, що скоєне діяння не підлягає адміністративній відповідальності за Кодексом про адміністративні правопорушення.

Об’єкт – це суспільні відносини, які охороняються законом та які були порушені при скоєнні діяння. Він відповідає на питання: «Що було порушено?». Наприклад, об’єктом дрібного розкрадання чужого майна (ст. 51 КУпАП) є суспільні відносини в сфері власності.

Об’єктивна сторона вказує на те, яким чином було вчинено правопорушення: активно чи пасивно (дією чи бездіяльністю), чи були встановлені наслідки такого діяння та чи є між ними причинний зв’язок. Відповідає на питання: «Як? Яким чином було скоєно правопорушення?».

Зверніть увагу, об’єктивна сторона не завжди складається з 3 компонентів. Для деяких правопорушень тільки одного діяння достатньо для застосування заходів адміністративної відповідальності. В теорії їх називають «правопорушення з формальним складом». Наприклад, ст. 42 КУпАП передбачає, що адміністративна відповідальність наступає за сам факт порушення санітарних норм незалежно від наслідків.

Є також так звані «правопорушення з матеріальним складом», зміст яких зводиться до того, що для настання адміністративної відповідальності одного лише діяння недостатньо, необхідно встановити також наявність наслідків такого діяння та причинний зв’язок між ними. Наприклад, знищення або пошкодження лісу в результаті необережного поводження з вогнем, а також порушення вимог пожежної безпеки в лісах, що призвело до виникнення лісової пожежі або поширенню його на значну площу (ст. 77 КУпАП). У такому випадку для притягнення до адміністративної відповідальності потрібно встановити не тільки необережне поводження з вогнем, але й наслідки такого діяння – знищення та пошкодження лісу, а також причинний зв’язок між ними.

При цьому зазначимо, що спосіб, місце, час, обстановка, засоби та знаряддя скоєння проступку входять до складу об’єктивної сторони, але не є її обов’язковими елементами.

До адміністративної відповідальності притягуються фізичні дієздатні особи, що досягли на момент, коли було скоєно адміністративне правопорушення 16 років (ст.12 КУпАП). В теорії згадується як «загальний суб’єкт адміністративного правопорушення» ‒ особа, яка скоїла правопорушення. Крім загальних ознак в конкретних складах адміністративних правопорушень суб’єкт може характеризуватися ще й додатковими, специфічними властивостями. Такі суб’єкти називаються спеціальними. До них належать, наприклад, посадові особи, державні службовці, водії та таке інше. Таким чином, суб’єкт відповідає на питання: «Хто скоїв правопорушення?».

Суб’єктивна сторона вказує на психічний стан здоров’я особи, що скоїла проступок, та відповідає на питання: «Для чого було скоєно правопорушення? З якою метою? Що було приводом до вчинення такого діяння?». При цьому в теорії її елементи поділяють на обов’язкові та факультативні. До обов’язкових належить винне скоєння правопорушення. Вина ‒ це психічне ставлення особи до скоєного ним правопорушення та його наслідків, яке виражається у формі умислу або необережності.

Мотив та мета правопорушення ‒ факультативні ознаки суб’єктивної сторони. Під мотивом розуміють усвідомлюваний особою внутрішній потяг, що підштовхнув до вчинення проступку.  Мета ‒ це наслідок, результат, якого потрібно досягти особі, яка вчиняє адміністративне правопорушення.

Адміністративне правопорушення та його ознаки

Виходячи з визначення адміністративної відповідальності, можемо виділити ознаки адміністративних правопорушень:

  1. Суспільна небезпечність. Вона проявляється у спричиненні збитків правам та законним інтересам громадян, суспільства та держави в результаті скоєння правопорушення. При цьому багато вчених стверджують, що суспільна небезпечність є ознакою, як кримінальних злочинів, так і адміністративних правопорушень, вони відрізняються лише за ступенем суспільної небезпечності. Простіше кажучи, одне й те саме діяння може мати різний ступінь суспільної небезпечності. Наприклад, всім відомо, що крадіжка – це кримінальний злочин, передбачений ст. 185 Кримінального кодексу України. Але не всі знають, що дрібна крадіжка у розмірі до 176 гривень 20 копійок вважається адміністративним правопорушенням та тільки при перевищенні цього порогу – кримінально караним діянням.
  2. Протиправність. Ця ознака обумовлена тим, що в результаті скоєного проступку порушуються встановлені та охоронювані законом правові заборони.
  3. Винність. Будь-яка дія або бездіяльність повинна бути винною, тобто умисною або необережною. Якщо в скоєному діянні вина не встановлена, не може бути мови про наявність адміністративного проступку та про адміністративну відповідальність за нього.
  4. Караність. Скоєння адміністративного проступку повинно супроводжуватися застосуванням заходів адміністративної відповідальності (адміністративного покарання).

Провадження у справах про адміністративні правопорушення

Провадження у справах про адміністративні правопорушення ‒ це процесуальна діяльність уповноважених осіб, яка спрямована на встановлення обставин справи та винних осіб, на притягнення їх до адміністративної відповідальності.

Загалом, в теорії виділяють два види такого провадження:

  1. звичайне, яку представлене стандартною процедурою;
  2. спрощене, яке характеризується тим, що протокол не складається (у випадках вказаних нижче), а одразу ухвалюється постанова.

Відповідно до аналізу положень КУпАП, основними стадіями провадження у справах про адміністративні правопорушення є:

  • відкриття провадження;
  • розгляд справи та прийняття рішення;
  • оскарження постанови;
  • виконання рішення, застосування адміністративного стягнення.

Стадія відкриття провадження про адміністративне правопорушення полягає у складанні протоколу уповноваженою особою. Його наявність свідчить про те, що є підстави для відкриття провадження у справі про адміністративний проступок.

Протокол про адміністративне правопорушення

За загальним правилом, факт скоєння адміністративного проступку фіксується у протоколі.

Але законодавець, керуючись принципами провадження у справах про адміністративні правопорушення, встановив ряд випадків, коли складати цей документ не обов’язково. З повним переліком таких винятків ви можете ознайомитись у ст. 258 КУпАП, тут наведемо як приклад наступне:

  • Протокол не складається у разі вчинення адміністративних проступків, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних проступків у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, які зафіксовані в автоматичному режимі.

Уповноважені особи Національної поліції повинні оформити постанову та лише у випадку оскарження скоєного порушення та адміністративного покарання повинен бути складений протокол, який є обов’язковою складовою вищевказаної постанови. Але й тут є виняток. Не поширюється це правило на скоєння адміністративного проступку, передбаченого ст. 185-3 КУпАП (прояв неповаги до суду або Конституційного Суду України), та на правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі зафіксовані в автоматичному режимі.

Що ж стосується останнього винятку, то в таких випадках постанова ухвалюється без участі особи, притягуваної до адміністративної відповідальності. Копія цього документа та матеріалів, що підтверджують, направляється такій особі протягом трьох днів з дня винесення постанови.

  • Протокол не складається у разі вчинення певних видів проступків. Повний перелік таких проступків закріплено в ст. 258 КУпАП (наприклад, ст. 135 КУпАП, яка встановлює відповідальність за безквитковий проїзд). У такому випадку протокол також не складається, а одразу ухвалюється постанова. Це правило діє, якщо особа не оскаржує допущене порушення та адміністративне стягнення, що покладається на нього.
  • Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф покладається та стягується, а попередження оформлюється на місці скоєння проступку.

Зверніть увагу! Строк складання протоколу про адміністративне правопорушення суворо регламентовано законодавством та складає не більше 24 годин з моменту визначення особи, що скоїла проступок. І протокол, і постанова складаються у двох екземплярах, один з яких під розписку надається особі, що скоїла злочин (ст.254 КУпАП).

Дуже уважно слід ставитися не тільки до строку складання протоколу, а й до його змісту.

Згідно зі ст. 256 КУпАП у цьому документі обов’язково вказуються:

  1. дата та місце його складання;
  2. інформація про того, хто склав протокол;
  3. інформація про винного у скоєнні проступку (у випадку його виявлення);
  4. детальна інформація про скоєне діяння;
  5. нормативний акт, який встановлює відповідальність за такий проступок;
  6. данні свідків та потерпілих (якщо вони є);
  7. пояснення особи, яку притягують до відповідальності;
  8. інформація про спричинену матеріальну шкоду;
  9. інша інформація, якщо вона має значення для даного провадження;
  10. підписи всіх учасників (того, хто склав документ, особи, що скоїла проступок, свідків та потерпілих).

При цьому слід пам’ятати, що особа, притягувана до відповідальності, має право:

  • на роз’яснення йому його прав та обов’язків;
  • на відмову від підписання протоколу;
  • на зазначення своїх зауважень та пояснень у протоколі;
  • на зазначення мотивів своєї відмови від підписання такого документу.

Стаття 255 КУпАП визначає, які саме органи та за які види адміністративних правопорушень можуть складати протоколи. Оскільки перелік таких органів та правопорушень доволі великий, тут ми наведемо тільки приклади. До таких органів належать:

  • Національна поліція ‒ дрібне розкрадання чужого майна (ст. 51 КУпАП); самоправне зайняття жилого приміщення (ст. 151 КУпАП); порушення правил торгівлі на ринках (ст. 159 КУпАП); торгівля з рук у невстановлених місцях (ст.160 КУпАП) та інші.
  • органи Антимонопольного комітету України ‒ зловживання монопольним становищем на ринку (ст. 166-1 КУпАП); неправомірні угоди між підприємцями (ст. 166-2 КУпАП); дискримінація підприємців органами влади і управління (ст. 166-3 КУпАП) та інші.
  • Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України ‒ недотримання вимог щодо ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів (ст. 101-1 КУпАП); порушення, зв’язані з використанням газу(ст.101 КУпАП); марнотратне витрачання паливно-енергетичних ресурсів (ст. 98 КУпАП) та інші.
  • Державна служба України з питань безпеки харчових продуктів та захисту споживачів ‒ порушення правил торгівлі пивом, алкогольними, слабоалкогольними напоями та тютюновими виробами (ст. 156 КУпАП); заготівля, переробка або збут радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції (ст.42-2 КУпАП) і тому подібне.
  • Органи Державної санітарно-епідеміологічної служби України ‒ виробництво, заготівля, реалізація сільськогосподарської продукції, що містить хімічні препарати понад гранично допустимі рівні концентрації (ст.42-1 КУпАП); заготівля, переробка або збут радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції (ст.42-2 КУпАП) або іншої продукції та таке подібне.
  • Державна служба України з питань праці ‒ ухилення від участі в переговорах щодо укладення, зміни або доповнення колективного договору, угоди (ст.41-1 КУпАП); порушення чи невиконання колективного договору, угоди (ст.41-2 КУпАП); ненадання інформації для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод (ст.41-3 КУпАП) та інші.

Строки провадження у справах про адміністративні правопорушення

У ст. 277 КУпАП закріплено загальний строк розгляду справи про адміністративне правопорушення ‒ 15 днів, які починають відраховуватися від дня одержання протоколу та матеріалів справи уповноваженим органом (посадовою особою).

Для окремих категорій правопорушень встановлено більш короткі строки:

  • 1 доба (наприклад, порушення правил про валютні операції);
  • 3 дні (наприклад, торгівля з рук у невстановлених місцях);
  • 5 днів (наприклад, дрібне розкрадання чужого майна);
  • 7 днів (наприклад, порушення, пов’язані з використанням газу).

У законодавстві можуть бути встановлені й інші строки.

Які органи розглядають справу про адміністративну відповідальність

Згідно зі ст. 213 КУпАП такими органами є:

  1. адміністративні комісії при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад (наприклад, при скоєнні порушення правил користування енергією, водою або газом за ст. 103-1 КУпАП; порушення правил користування жилими будинками і жилими приміщеннями за ст.150 КУпАП та інші);
  2. виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад та їх посадові особи (наприклад, порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів за ст. 152 КУпАП; порушення правил торгівлі на ринках за ст. 159 КУпАП та інші);
  3. районні, районні в містах, міські або районні суди, міські адміністративні та господарські суди, апеляційні суди, Верховний Суд (наприклад, дрібне розкрадання чужого майна за ст. 51 КУпАП; порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна за ст. 124 КУпАП та інші);
  4. органи Національної поліції (Інші порушення правил дорожнього руху за ст.125 КУпАП; Випуск на лінію транспортних засобів, технічний стан яких не відповідає встановленим вимогам або без необхідних документів, передбачених законодавством за ст. 128 КУпАП та інші);
  5. органи державних інспекцій та інші органи (посадові особи), наприклад, органи Пенсійного фонду, військові комісаріати.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення

За результатами провадження у справах про адміністративні правопорушення (стадії наведені вище) орган (посадова особа) ухвалює постанову (або рішення – для виконавчого органу сільської, селищної, міської ради).

Зверніть увагу, згідно зі ст. 284 КУпАП існують різні види постанов у справах про адміністративні правопорушення, а саме:

  • про накладення адміністративного стягнення;
  • про застосування заходів впливу до неповнолітнього;
  • про закриття (припинення) справи.

Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також за наявності обставин, які виключають можливість продовження провадження у справі (за відсутності складу правопорушення або смерті особи та таке інше).

Обов’язково слід звернути увагу на пункти, які, згідно зі ст. 283 КУпАП, повинні бути вказані у цьому документі:

  1. найменування органу (ПІП та посада уповноваженої особи), який ухвалив постанову;
  2. дата розгляду справи;
  3. дані про особу, стосовно якої розглядається справа (ПІП, дата народження, місце проживання або перебування);
  4. опис обставин, які були встановлені в ході розгляду справи;
  5. зазначення нормативного акту, який встановлює відповідальність за скоєне правопорушення;
  6. сутність прийнятого у справі рішення;
  7. інформація про вилучені речі та документи;
  8. інформація про порядок оскарження;
  9. інформація про стягнення судового збору;
  10. підпис особи, що ухвалила постанову (у випадку колегіального розгляду – підпис голови та секретаря).

Порядок оскарження постанови про адміністративне правопорушення

Постанова не є істиною в останній інстанції, порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення передбачає, що її може оскаржити як особа, стосовно якої винесено таку постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності, так і потерпілий, а також прокурор при реалізації повноважень з нагляду за дотриманням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Порядок оскарження регулюється главою 24 КУпАП.

Стаття 288 КУпАП передбачає подання такої скарги або до органу, вищого над тим органом, який виніс оскаржувану постанову, або до суду. Саму ж скаргу потрібно подати саме до того органу, який є її автором. Через 3 дні уповноважена особа цього органу повинна буде передати її разом з матеріалами справи належному адресатові.

Скарга на постанову подається протягом 10 днів з дня ухвалення постанови, а стосовно постанов у справах про адміністративні проступки у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі зафіксованих в автоматичному режимі – протягом 10 днів з дня вручення такої постанови.

За загальним правилом, пропущений строк може бути поновлений тільки з поважних причин (ст.289 КУпАП).

Учасники провадження у справі про адміністративне правопорушення

Обов’язковим учасником справи є особа, яка притягається до відповідальності. Права такої особи визначені ст. 268 КУпАП та передбачають право на присутність при розгляді своєї справи, оскарження результатів розгляду, право на допомогу захисника та інші права.

Іншими учасниками справи можуть бути:

  • захисник особи, яка притягується до відповідальності;
  • потерпілий;
  • представник потерпілого;
  • свідки, експерти, перекладачі – за необхідності їх залучення.

Підсумуємо з теми відповідальності за адміністративне правопорушення:

  1. Адміністративна відповідальність – вид юридичної відповідальності, яка полягає у застосуванні уповноваженим органом адміністративного стягнення до особи, яка скоїла адміністративне порушення.
  2. Підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є скоєння адміністративного правопорушення.
  3. Для того, щоб скоєне діяння вважалося адміністративно караним, необхідно встановити юридичний склад адміністративного правопорушення.
  4. Основними процесуальними документами у справі про адміністративне правопорушення є протокол та постанова. Перший, за загальним правилом, фіксує факт скоєного діяння, а другий ‒ результат розгляду справи про адміністративне правопорушення уповноваженим органом.
Розгляд справ про адміністративне правопорушення згідно з КУПАП

Підпишіться на нашу юридичну розсилку!

© 2020 Юридичний самозахист · Копіювання матеріалів сайту без дозволу заборонено
Всі зображення на ресурсі використовуються згідно з ліцензією Creative Commons CC0
Дизайн та підтримка: GoodwinPress.ru