Відкрити меню

Яким є механізм захисту прав людини, конвенція про захист прав людини


Стисло по темі механізму захисту прав людини

Права і свободи людини гарантовано повинні захищатися як на національному рівні, так і на міжнародному. Тому необхідно розуміти, куди та до яких органів звертатися для захисту ваших прав, як на міжнародному рівні ці права захищаються і, відповідно, на що посилатися при складанні будь-якої скарги.

Дозволю тут процитувати класика Леонардо да Вінчі: «Ті, які віддаються роботі без знання, схожі на моряка, що відправляється в плавання без керма і компаса … Практика завжди повинна бути заснована на знанні теорії».

Тому почнемо знайомитися, яким є міжнародний механізм захисту прав людини у 2020 році.

Що таке права і свободи людини

Права людини ‒ це певні можливості, гарантовані державою незалежно від національності, місця проживання, статі, етнічної приналежності, кольору шкіри, релігії, мови або будь-яких інших ознак.

Конституція України, як основний законодавчий акт нашої держави, встановлює, що права і свободи людини, їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Забезпечення прав людини та її свобод є головним обов’язком держави.

При цьому якщо національний механізм захисту прав людини виявився недостатнім і ви не захистили належним чином свої права, то ви маєте право застосувати міжнародний механізм захисту прав людини. Пряме підтвердження цьому знаходимо в ст. 55 Конституції України. Це положення підкріплює і ст. 9 Конституції, де зазначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких була надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Таким чином, міжнародний захист прав людини ‒ це система міжнародних органів та організацій, які створюються за згодою держав для сприяння у реалізації та гарантуванні прав і свобод людини або відновленні у разі порушення чи обмеження прав людини.

Як ми знаємо, авторитет міжнародних органів досить високий, тому такий механізм захисту має значний вплив на державу. Тому їх рішення, в основному, підлягають беззаперечному виконанню, таким чином є результативним способом захисту прав людини.

Всі міжнародні організації поділяються на дві групи: універсальні та регіональні.

Універсальні органи

Універсальні міжнародні правозахисні організації ‒ це органи, які мають вплив на весь світ, незалежно від державних і регіональних кордонів. Вони визначають механізм захисту прав людини і дитини і в тій чи іншій мірі пов’язані з основною організацією світу ‒ ООН. Серед них виділяють, наприклад, такі:

  • Генеральна Асамблея ООН ‒ в 1948 році прийняла Загальну декларацію прав людини та після цього цілий ряд міжнародно-правових актів, які гарантують права людини.
  • Економічна і соціальна рада ‒ координує економічну, соціальну та екологічну діяльність ООН.
  • Комісія з прав людини. У 1947 році, коли вона почала свою роботу, її єдиним завданням було розроблення Загальної декларації про права людини. 15 березня 2006 року комісію змінила Рада ООН з прав людини. Зазначимо, що до її складу входять 47 держав, відповідальних за реалізацію і захист прав людини по всьому світу, а також підготовку відповідних рекомендацій. До речі, у 2007 році була встановлена нова процедура розгляду скарг для того, щоб реагувати на грубі або систематичні порушення прав людини, основних свобод в будь-якій точці світу і за будь-яких обставин.
  • Верховний комісар ООН з прав людини ‒ головна посадова особа, на яку покладено відповідальну місію ‒ сприяння повному здійсненню всіх прав людини шляхом контролю за реалізацією відповідних рішень, прийнятих в рамках ООН.
  • Міжнародний суд або як його ще називають Гаазький суд. Це головний судовий орган ООН, який вирішує правові спори між державами-членами ООН. Цікаво, що тільки держави можуть бути стороною в справі, яка розглядається Судом. На нього покладено подвійну функцію: вирішення відповідно до міжнародного права юридичних спорів, переданих йому на розгляд державами, і винесення консультативних висновків з правових питань, які направляються йому міжнародними органами та організаціями.
  • Міжнародний кримінальний суд вважається першим постійним міжнародним судом. При цьому він має юрисдикцію щодо таких злочинів: геноцид, злочини проти людяності, військові злочини, доповнюючи національні органи кримінальної юстиції в разі, коли держава не бажає або не здатна здійснити кримінальне переслідування належним чином.
  • Міжнародна організація праці була створена в 1919 році. Основна мета такої організації ‒ забезпечення у всьому світі соціальної справедливості для працівників, а також заохочення і захист прав людини в цій сфері. Це досить унікальна організація з прав людини, оскільки при розробці її політики кількість голосів представників працівників і підприємців є рівною кількості голосів представників урядів.

Які договірні органи розглядають індивідуальні скарги з прав людини

За даними сайту Управління Верховного комісара ООН у даний час вісім договірних органів з прав людини можуть отримувати та розглядати індивідуальні скарги або повідомлення будь-якої людини, якщо її права порушуються:

  1. Комітет з прав людини розглядає індивідуальні повідомлення про порушення прав, які передбачені Міжнародним пактом про громадянські і політичні права щодо держав-учасниць першого Факультативного протоколу до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
  2. Комітет з ліквідації дискримінації щодо жінок розглядає повідомлення, якщо була порушена Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок державами-учасницями Факультативного протоколу до цієї Конвенції.
  3. Комітет проти катувань може розглядати скарги на порушення прав, які гарантує Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання щодо держав-учасниць, які зробили необхідну заяву.
  4. Комітет з ліквідації расової дискримінації розглядає повідомлення про порушення Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації державами-учасницями, які зробили необхідну заяву.
  5. Комітет з прав інвалідів розглядає повідомлення про порушення Конвенції про права інвалідів державами-учасницями Факультативного протоколу до Конвенції.
  6. Комітет з насильницьких зникнень розглядає повідомлення про порушення Міжнародної конвенції про захист усіх осіб від насильницьких зникнень державами-учасницями, які зробили необхідну заяву.
  7. До Комітету з економічних, соціальних і культурних прав можна поскаржитися на порушення Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права.
  8. Комітет з прав дитини отримує скарги, якщо була порушена Конвенція про права дитини та її Протоколи.

Головне, щоб були дотримані такі умови:

  • скарга подається проти держави;
  • держава є учасницею відповідного договору, який захищає порушені права;
  • державою визнається компетенція Комітету, який спостерігає за виконанням відповідного договору, приймати та розглядати індивідуальні скарги.

Регіональні органи

Регіональні організації відрізняються від універсальних тим, що їх учасники визначаються рамками конкретного регіону світу. Так, нині в світі існує три основні регіональні системи захисту прав: Міжамериканська, Африканська, Європейська.

  1. Міжамериканська система діє в рамках Організації Американських Держав і представлена Міжамериканською комісією з прав людини та Міжамериканським судом з прав людини.
  2. Африканська система представлена Африканським союзом як міжнародною міжурядовою організацією. Згідно з Африканською хартією прав людини і народів, щоб захищати права людини в Африці була створена Африканська комісія з прав людини і народів.
  3. Європейська система діє в рамках Ради Європи, членом якої Україна є з 1995 року. В рамках цієї системи працює Європейський суд з прав людини.

Рада Європи

Напевно, кожен хоч трошки чув про європейську систему захисту прав людини, Європейську конвенцію з прав людини, дотримання якої забезпечує Європейський суд по правах людини. Розповімо детальніше, чим же він привертає нашу увагу.

Рада Європи відіграє ключову роль в реалізації та захисті прав людини в Європі. Її основний документ ‒ Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (відома також як Європейська конвенція про права людини ‒ ЄКПЛ). Вона прийнята всіма державами-членами Ради Європи, оскільки це одна з обов’язкових умов членства в Раді. Вона охоплює цивільні та політичні права і головна її перевага ‒ це механізм втілення в життя, яким займається Європейський Суд з прав людини.

Відповідно до Статуту метою Ради Європи є досягнення єдності між її членами для збереження та втілення в життя ідеалів і принципів, які є їх спільним надбанням, а також сприяння їх економічному та соціальному прогресу.

Ця мета досягається за допомогою обговорення питань, що становлять спільний інтерес, шляхом укладання угод та здійснення спільних заходів в економічній, соціальній, культурній, науковій, правовій та адміністративній галузях, а також в галузі захисту, збереження і подальшого здійснення прав та основних свобод.

Таким чином, Рада Європи опікується глобальними питаннями, які виникають в європейському суспільстві, крім питань оборони, що прямо зазначено в Статуті.

Європейський Суд з прав людини

Європейський Суд з прав людини було засновано в 1958 році для того, щоб забезпечити виконання учасниками взятих на себе зобов’язань при приєднанні до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Стаття 19 Конвенції встановлює, що Суд діє на постійній основі.

Отже, Суд розглядає скарги на порушення прав людини, які можуть бути подані як фізичною особою, так і групою осіб або неурядовою організацією. Але і держави не обмежені в такому праві, вони також можуть подати скаргу, якщо Конвенція порушена іншою державою-учасницею.

Дуже важливою гарантією справедливого розгляду справи є те, що Європейський Суд складається з такої кількості суддів, яка дорівнює кількості держав – членів Ради Європи. При цьому встановлені досить високі вимоги до суддів ‒ високі моральні якості, а також кваліфікація, необхідна для призначення на високу суддівську посаду. Судді обираються строком на дев’ять років, без права подальшого переобрання. Гарантією їх незалежності є правило «сумісництва»: протягом усього строку повноважень судді не можуть займатися ніякою діяльністю, несумісною з їх незалежністю, неупередженістю або вимогами щодо виконання посадових обов’язків на постійній основі.

Суд має досить високий авторитет і визнаний всіма державами-учасницями. Тому сторони у справі зобов’язуються виконувати остаточні рішення Суду. Контроль за виконанням цих рішень здійснюється Комітетом Міністрів.

Таким чином, на сьогодні Європейський суд в Страсбурзі стоїть на одному рівні з Міжнародним Судом в Гаазі та Європейським судом в Люксембурзі, як один з трьох головних судів міжнародного рівня.

Детально від теорії до практики: про те, як скористатися механізмом захисту своїх прав в цьому суді, як правильно подати скаргу і як вона буде розглядатися можете дізнатися з нашої статті «Як захистити свої права в європейському суді».

Європейська конвенція з прав людини

Для того, щоб подати скаргу до Європейського суду з прав людини, ви повинні знати що таке Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Вона прийнята для розвитку положень Загальної декларації прав людини 1948 р., метою якої є закріплення і гарантування рівних і невідчужуваних прав і свобод як основ «справедливості та загального миру».

Розділ I Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року присвячений основним правам і свободам людини. Тут ви можете дізнатися, що мається на увазі під правом на життя, свободу та особисту недоторканність, на справедливий суд і повагу до приватного і сімейного життя. У ній також встановлено заборону катування і приниження, рабства і примусової праці, дискримінації в здійсненні прав за будь-якою ознакою, а також покарання без закону. Знайшов своє закріплення і принцип презумпції невинуватості, основний зміст якого зводиться до наступного: якщо вас звинувачують в скоєнні злочину, то ви вважаєтеся невинуватим доти, доки вашу вину не буде встановлено. У вас також є право на захисника, за якого заплатить держава, якщо у вас немає коштів для оплати його послуг.

Зверніть увагу, державам дозволяється відступати від умов Конвенції тільки в разі надзвичайних обставин, що загрожують життю нації.

В цілому Конвенція з прав людини ‒ це документ, який складається з 3 розділів: перший з них присвячений, як ми вже вказали, міжнародно-правовим стандартам прав людини, другий ‒ Європейському Суду з прав людини та третій ‒ іншим положенням, в основному, про її денонсацію і ратифікацію. Не варто забувати і про Протоколи до цього важливого документу, бо вони вважаються її невіддільною частиною і за своїм значенням не поступаються Конвенції. Так, наприклад, смертна кара була скасована в 2002 році, що було закріплено Протоколом №13 до Конвенції.

Яким є механізм захисту прав людини, конвенція про захист прав людини

Підпишіться на нашу юридичну розсилку!

Підводимо підсумки по темі захисту прав людини:

  1. Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися до відповідних міжнародних судових установ чи до органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, та застосувати міжнародний механізм захисту.
  2. Європейський Суд з прав людини було створено з метою забезпечення виконання державами-учасницями Ради Європи взятих на себе зобов’язань при приєднанні до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
  3. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод була прийнята для визнання рівних і невідчужуваних прав і свобод людини як основ «справедливості та загального миру».

© 2020 Юридичний самозахист · Копіювання матеріалів сайту без дозволу заборонено
Всі зображення на ресурсі використовуються згідно з ліцензією Creative Commons CC0
Дизайн та підтримка: GoodwinPress.ru